Велосипед - це пристрій для пересування, дуже зручний в експлуатації, оскільки він не вимагає ні мотора, ні пального, ні електроніки, але користуватися велосипедами людство стало не так вже давно, трохи більше 200 років тому.
Приблизно у 1790 році француз Меді де Сиврак винайшов пристрій під назвою «селерифер». Селерифер був дерев'яним прототипом велосипеда, який мав два колеса і перекладину, але не мав ні педалей, ні кермування. На селерифері можна було їхати тільки прямо і тільки з гірки.
У 1817 році барон Карл Дрез з Німеччини удосконалив селерифер, додавши до нього кермо, яке керувало переднім колесом. Селерифер Дреза назвали «дрезиною», він став популярною спортивною розвагою у багатьох країнах Європи того часу.
Оскільки відштовхуватися від землі під час їзди на селерифері було дуже незручно, наступним кроком став винахід педалей. У 1839 році коваль з Шотландії Кіркпатрик Макмілан сконструював металеву модель селерифера з ножними педалями, які були сполучені із заднім колесом металевими стержнями і приводили його в рух. Винахід Макмілана увійшов до історії, як перший велосипед з педалями.
Далі розвитком ідей Макмілана зайнялися паризькі каретні майстри Ернест і П’єр Мішо, які зробили модель велосипеда з педалями, що кріпляться на осі переднього колеса, і запустили цей пристрій в промислове виробництво. Вони і дали велосипеду його назву: по-французьки «велос» - швидкий, а «п’єд» - нога. Велосипеди мали дуже тверді шини і їзити на них було так некомфортно, що англійці прозвали їх «костотрясами».
У 1871 році англійський винахідник Джеймс Старлі дійшов висновку, що чим вище переднє колесо, тим швидше рухається велосипед. Це привело його до створення власної моделі велосипеда, яка мала величезне переднє колесо. Старлі назвав свою модель велосипеда «Звичайний», хоча вигляд у цього велосипеда був дивний і їздити на ньому було небезпечно, хоч і швидко. Через велику різницю в розмірах коліс ця модель велосипеда отримала прізвисько «Пенні-фартінг» (пенні і фартінг - це маленька і велика англійські монети).
Племінник Джеймса Старлі, якого звали Джон Старлі, удосконалив велосипед свого дядька в 1885 році. Він з'єднав педалі із заднім колесом, як в моделі Макмілана, використавши при цьому залізний ланцюг, і обидва колеса зробив одного розміру. За свою безпеку модель велосипеда Джона Старлі дістала назву «безпечний велосипед», саме ця модель стала найбільш близькою до сучасної моделі велосипеда.
http://amberbook.com.ua/ukr/inventive_history.php?id=2
Кіпу – вузликове письмо.
На території нинішнього Перу в давнину
знаходилася держава древніх інків, які зберігали і передавали інформацію за
допомогою кіпу - вузликового (вузлового) письма, яким володіли тільки особливі
люди - «в’язателі вузлів».
Пристосування для кіпу складалося з шнура з
прив'язаною до нього системою ниток-підвісок різного кольору і товщини.
Інформація передавалася вузликами (кількістю, розміром, способом в'язки,
розташуванням на нитці), товщиною і кольором нитки, на якій були зав'язані ці
вузлики.
Типове пристосування для кіпу містило: шнур,
нитки-підвіски трьох порядків і допоміжну нитку-підвіску. Застосовувалися
простий і фламандський вузли (до 9 штук на нитці), і складний вузол (до 9
витків кожний). Нитки були 13 кольорів, включаючи відтінки, причому зустрічалися
як одного кольору, так і двох-трьох кольорів. Дослідники підрахували, що тільки
одне кіпу з перерахованим набором елементів, дає 365 535 720 353 комбінацій,
при введенні додаткових ниток число комбінацій стрімко зростає.
У храмі древнього міста Пачакамак знайдено
кіпу вагою 6 кілограмів, яке, за оцінками фахівців, могло містити кількість
інформації, що можна порівняти з багатотомним довідником.
Таємниця єгипетських
ієрогліфів.
У стародавньому Єгипті
для письма використовували ієрогліфи - різні знаки, зображення людей і тварин.
Тривалий час, майже до 19 століття, ніхто не
міг розшифрувати значення єгипетських ієрогліфів, поки в 1799 році під час
єгипетського походу Наполеона один із офіцерів французької армії на ім'я Бушар
не знайшов базальтову плиту з незрозумілими написами.
Плита знаходилася біля міста Розетти на
західному березі дельти Нілу, і як незабаром з'ясувалося, містила напис з
подякою єгипетських жерців фараону Птолемею V Епіфану. Текст був написаний на
трьох різних мовах - давньогрецькою мовою, староєгипетськими ієрогліфами і
демотичним письмом (ієрогліфічним швидкописом).
Завдяки цій знахідці, в 1822 році французький
вчений Жан Франсуа Шампольон (1790-1832) зміг зіставити грецький і єгипетський
тексти і зрозуміти зміст єгипетських ієрогліфів. Це відкриття стало початком
нової науки - єгиптології.
Зараз Розеттський камінь, завдяки якому була
розгадана таємниця єгипетських ієрогліфів, зберігається в Британському музеї в
Лондоні.
http://amberbook.com.ua/ukr/world_history.php?id=4
Комментариев нет:
Отправить комментарий